[PR] Gain and Get More Likes and Followers on Instagram.

#настасьячитает

98 posts

TOP POSTS

"Ковчег часу"
Мальцін Щигельський
Книги про Холокост та Третій райх, то моя велика і чиста любов 💓
Ця розповідь стала для мене другою прочитаною книгою для дітей, на тему геноциду євреїв. Вона виявилася легкою, зрозумілою, та чіткою. А ще, насиченою купою милих деталей, завдяки яким, сюжет та атмосфера пазликами складаються в уяві.
Рафаль живе з дідусем в Варшавському гетто. Їхнє життя описується майже безтурботним, адже хлопчик сприймає усе через дитячу уяву, яка фільтрує негатив, лишаючи хороші спогади і враження. Після поширення чуток про ліквідацію гетто, дідусь Рафала продає вишукану, коштовну скрипку, і вкладає гроші в втечу внука з району гетто. Таким чином, хлопець робить крок в доросле життя, де він буде змушений сам подбати про себе, завдяки хитрощам, логіці, і удачі. Також, він знайде собі друзів, які допомагатимуть йому, а ще, познайомиться з пухкеньким єнотиком на ім'я Міксик.
Що мені також сподобалося в цій книзі, так це те, як вдало вона перегукується з ще однією прочитаною мною історією- з "Дружиною наглядача зоопарку" Діани Аккерман. Розповіді обох книг відбуваються в одному й тому ж місці, і в один й той самий час. Варшавський зоопарк об'єднав персонажів та їхні долі.
Рекомендую "Ковчег часу" для читання в зимові вечори, адже атмосфера цієї книги може зігріти, і подарувати надію на те, що все на світі закінчується добре, бо в цьому і є сенс людського існування 💚

#настасьячитает #ковчегчасу #світмаєзнатищоячитаю #книгицещастя #ячитаюукраїнською

Сьогодні стартує #книжный_челлендж_декабря від чудової @irinyurch 🎉
Учасники розповідають про першу прочитану книгу 2017 року. У мене це була "Львів, смаколики, Різдво"- збірка казкових, неймовірно смачних оповіданнь талановитих українських авторок. І хоча ці історії були пронизані легкою меланхолією, вони подарували мені надзвичайний смак Різдва і Новорічних свят. Я вдячна їм за таку надзвичайну атмосферу зими і чуда ✨✨✨ #львівсмаколикиріздво
#настасьячитает #зима #різдво

#книги #читатели #настасьячитает
Слышала об этой книге очень много хорошего, и давненько планировала прочесть. Окончательно решила преобрести книгу после невероятного отзыва @stuzhenko на неё.
Надеюсь, что и я после прочтения останусь очень довольна!

Сильвія Плат, на жаль, не дуже відома в країнах СНД. А от в англомовних країнах, її творчість викликає масовий захват. І не дарма, адже біографія цієї прекрасної жінки, і тим паче, її творчість- не лишають байдужими жодного, хто наважиться познайомитися з ними ближче.
Роман, враженнями від якого, я сьогодні ділитимусь, є майже повністю автобіографічним. Авторка вкоротила собі віку, через місяць, після його написання, кінцево поставивши криваву крапку в їхній з героїнею аналогії. ⠀

Отже, "Під скляним ковпаком"
Сильвія Плат
Естер Грінвуд- перфекціоністка від п'ят до кінчиків волосся. В своєму житті вона звикла у всьому досягати виключно найвищої планки. Навчання на одні п'ятірки, хороша стипендія, перемога в конкурсі літературної майстерності, і нарешті те, про що найбільше мріяла Естер- стажування в престижному Нью-Йоркському журналі. Здається, що героїню оточує виключно позитив, вона має все, що хоче: живе в Нью-Йорку, де купа людей звертають на неї увагу, працює на жінку, яка викликає в неї захват і повагу, їсть в вишуканих ресторанах, вдягається в елітних бутиках. Та все це повільно поглинає Естер. Вона розуміє, що насправді все, чого вона досягає- лише якийсь певний картонний макет. Насправді, дівчина сама не знає, чого очікує і прагне від життя. А все, що вона досягала, було виключно бажанням її матері та принципами суспільства.
Ця думка, зводить героїню з розуму, вона ховається в свій "скляний ковпак"- депресію, з якої вже немає виходу. Це повний крах для Естер, в голові якої, тепер безперестанку крутяться нав'язливі суїцидальні думки. І згодом, сюжет книги повільно переноситься з галасливого Нью-Йорку, в задушливі стіни психіатричної лікарні. ⠀

На мене книга справила сильне враження. Вона пронизана спочатку легкою меланхолією, а потім- все більше і більше, відчувається моральний занепад героїні, який знаходить оклик в серці читача. Ця історія дуже довго не відпускає, і пробуджує цілу палітру емоцій, від неймовірного суму, до мотивації змінювати своє життя і трохи переглянути цінності. Такі книги не залишають байдужими, вони справді впливають на людей. Особливо, якщо замислитися над тим, що практично вся інформація- автобіографічна.

Пауло Коельйо
"Вероніка вирішує померти"

Я довго уникала цієї книги, бо вважала її занадто депресивною. А потім, близька знайома доволі завзято почала рекомендувати мені "Вероніку", і я все ж таки придбала це видання.
Готова сказати, що не пожалкувала.
Те, що читала у Коельйо раніше, ("11 хвилин", "Брида", "Шпигунка") не справило на мене враження, але "Вероніка вирішує померти"- перевершила всі сподівання. ⠀
Напевно, початок книги відомий багатьом. Молода дівчина Вероніка (з наголосом на "о") розуміє, що життя навколо неї пусте, і геть не має сенсу. Тому, вона вирішує вкоротити собі віку, випивши снодійних пігулок, які роздобули для неї друзі (круто, правда?). На жаль (або на щастя) їй не вдається заплановане, і дівчина приходить до тями в психіатричній лікарні Вілєтте.
Там, вона дізнається, що жити їй лишився тиждень. І саме цей тиждень, стає переломним в житті дівчини, бо за сім днів вона дізнається більше, ніж за все життя. Відкриває для себе нові можливості, усвідомлює, що насправді, обмеженнь не існує, і всі наші рамки, виключно у нас в головах. Ну і нарешті, Вероніка закохується (а як же без цього) в Едуарда, хворого на шизофренію. Неочікувано, вона розуміє, що теоретично, не проти жити далі, і що хоче останні години свого життя провести на свободі, в своєму рідному місті- Люблянах. Вони з Едуардом тікають з психіатричної лікарні, щоб насолодитися їжею в вишуканих ресторанах, дорогим вином, старовинним замком, і компанією один одного.
Післямова автора вражає. Стає моторошно від розуміння того, що він також опинявся в закладах для душевно хворих, без якоїсь певної причини, просто через бажання бути митцем, і відмову підкорюватися суспільству. Також, приходить усвідомлення того, що ідеалу людини не існує, і що у кожного з нас є певні особливості, які мають право на існування без засудження з боку інших людей.
Тепер, що до мого страху побачити в цій книзі купу хронічного смутку. Мої побоювання виявилися марними, в сюжеті було небагато меланхолії, а більшість історій закінчувалися хепі-ендами. Що до головної сюжетної лінії- вона має відкритий фінал. Читачі самі мають, кожен із власного досвіду і власних упередженнь, домислити цю історію на свій лад.

#книги #читатели #дача #настасьячитает
Ох, я так люблю осень за её непередаваемый уют и атмосферу, а ещё, за орешки :3
Кстати, вы замечали, как отличается осеннее солнце от летнего? И какие длинные становятся тени от этого солнца?

#книги #читатели #осень🍁 #настасьячитает
Вот вам в ленту немецких сказок братьев Гримм, и вечерней осенней атмосферы :3

#книги #читатели #читачi #столiттяякова #столетиеякова
#настасьячитает
Боже, как я всё-таки люблю спокойные выходные, когда можно никуда не спешить, и не заниматься ничем важным, а просто читать то, что давно хотела начать.

MOST RECENT

"Ковчег часу"
Мальцін Щигельський
Книги про Холокост та Третій райх, то моя велика і чиста любов 💓
Ця розповідь стала для мене другою прочитаною книгою для дітей, на тему геноциду євреїв. Вона виявилася легкою, зрозумілою, та чіткою. А ще, насиченою купою милих деталей, завдяки яким, сюжет та атмосфера пазликами складаються в уяві.
Рафаль живе з дідусем в Варшавському гетто. Їхнє життя описується майже безтурботним, адже хлопчик сприймає усе через дитячу уяву, яка фільтрує негатив, лишаючи хороші спогади і враження. Після поширення чуток про ліквідацію гетто, дідусь Рафала продає вишукану, коштовну скрипку, і вкладає гроші в втечу внука з району гетто. Таким чином, хлопець робить крок в доросле життя, де він буде змушений сам подбати про себе, завдяки хитрощам, логіці, і удачі. Також, він знайде собі друзів, які допомагатимуть йому, а ще, познайомиться з пухкеньким єнотиком на ім'я Міксик.
Що мені також сподобалося в цій книзі, так це те, як вдало вона перегукується з ще однією прочитаною мною історією- з "Дружиною наглядача зоопарку" Діани Аккерман. Розповіді обох книг відбуваються в одному й тому ж місці, і в один й той самий час. Варшавський зоопарк об'єднав персонажів та їхні долі.
Рекомендую "Ковчег часу" для читання в зимові вечори, адже атмосфера цієї книги може зігріти, і подарувати надію на те, що все на світі закінчується добре, бо в цьому і є сенс людського існування 💚

#настасьячитает #ковчегчасу #світмаєзнатищоячитаю #книгицещастя #ячитаюукраїнською

-Нехай все погане перетвориться на сіль...
... сіль для моря.
🐳
Анастасія Нікуліна
"Сіль для моря, або Білий Кит"
Лізі чотирнадцять. Здається, що вона типовий підліток, з типовими проблемами. Ну, більшість мають непорозуміння з батьками, і у всіх бувають негаразди в школі. Та якщо проблеми Лізи справді серйозніші, ніж здається? Що робити, якщо стаєш посміховиськом для всіх навколо? А якщо найрідніші люди перетворюються на чужих та ворожих?
Дівчині здається, що вихід лише один- крок з височенної скали, в обійми моря, того, що завжди вислуховувало та втішало, та яке завжди буде раде прийняти її. Адже саме до цього підштовхує її інтернет-друг, Білий Кит, який романтизує самогубства, і описує дівчині їхнє взаємне щастя після смерті.

Я вважаю, що подібні книги дуже необхідні сучасним підліткам. Щоб ті, не боялися сприйняти себе, полюбити, подолати комплекси і страхи, не боялися відкритися іншим людям- батькам, друзям, або навіть старшій, малознайомій, але все ж мудрій жінці. А ще, саме образ цієї загадкової пані, став для мене найулюбленішим в книзі, бо Анна видається надзвичайно
чуттєвою та обізнаною, її висловлювання підкорили моє серце. Практично все, сказане нею, можна розбирати на окремі цитати, які характеризуватимуть людське життя.

Хочу підкреслити те, що книга читалася дуже легко, і відірватися від неї було неможливо, особливо після середини, коли читач дізнається, ким насправді є Білий Кит, а події починають нестись максимально швидко, розкриваючи сюжетні інтриги. А також, хочу сказати окреме спасибі авторці, за коротке побачення з морем, посеред холодного грудня. Я насолодилася ним сповна 💙

#настасьячитает #сільдляморяабобілийкит #сільдляморя #щопочитати #анастасіянікуліна #книги #світмаєзнатищоячитаю #море #книжковаполиця #ячитаюукраїнською #видавництвовіват

В #книжный_челлендж_декабря сьогодні потрібно похизуватися особливою книгою 2017-го року.
Я вже згадувала про неї в п'ятірці кращих прочитаних мною, в 2017-тому. А Тепер, вирішила розповісти про "Лінію зусилля" більш детально, і пояснити, чому вона викликала у мене такий захват.
👭
"Лінія зусилля"
Таїс Золотховська

Ханна- заручниця патріархату. Сама вона цього не помічає, бо релігія нав'язала їй впевненість того, що сенс життя будь-якої жінки, полягає в турботі про дітей, повному підкоренні чоловікові, та в службі богу. Але що, як в глибині душі Ханни, завжди горів маленький вогник ніжності до жінок? А що ж станеться, якщо раптом він переросте в величезне полум'я, і знайде своє втілення в прекрасній красуні Вірі? Адже справді, якщо Ханнин чоловік може мати коханку, то чому це заборонено його дружині?

Герман, так само, як і його мати- безмежно закоханий. Щоправда, в людину протилежної статі- в дівчину Маріам, яка чудово його у всьому розуміє. Але в їхніх стосунках з'являється перешкода, яку Герман прагне приборкати.

Віра- втекла з Пітера, щоб в маленькому українському містечку, спробувати взяти паузу від усіх незгод та сховатися від нещасливих стосунків. На своєму шляху вона зустріне єврейку Ханну, в яку без тями закохається, але їхнім стосункам може завадити таємниця, яку приховує Ханнин син.

В цій книзі, всі дороги і історії, сплітаються в одну. І вона неочікувано виявляється дуже позитивною і щасливою. Дві жінки знайдуть одна одну, і позбавляться всіх тягарів минулого. Юнак завоює свою любов- дівчину, якій може довірити будь-які таємниці. А суспільство, зрозуміє, що воно не здатне засуджувати закоханих, бо кохання, це почуття, яке здатне подолати усі упередження.
Love is love, друзі 💓

#лініязусилля #таісзолотковська #настасьячитает #makelove
#книжковаполиця #ячитаюукраїнською
#книжечки #щопочитати

Сьогодні стартує #книжный_челлендж_декабря від чудової @irinyurch 🎉
Учасники розповідають про першу прочитану книгу 2017 року. У мене це була "Львів, смаколики, Різдво"- збірка казкових, неймовірно смачних оповіданнь талановитих українських авторок. І хоча ці історії були пронизані легкою меланхолією, вони подарували мені надзвичайний смак Різдва і Новорічних свят. Я вдячна їм за таку надзвичайну атмосферу зими і чуда ✨✨✨ #львівсмаколикиріздво
#настасьячитает #зима #різдво

Пауло Коельйо
"Вероніка вирішує померти"

Я довго уникала цієї книги, бо вважала її занадто депресивною. А потім, близька знайома доволі завзято почала рекомендувати мені "Вероніку", і я все ж таки придбала це видання.
Готова сказати, що не пожалкувала.
Те, що читала у Коельйо раніше, ("11 хвилин", "Брида", "Шпигунка") не справило на мене враження, але "Вероніка вирішує померти"- перевершила всі сподівання. ⠀
Напевно, початок книги відомий багатьом. Молода дівчина Вероніка (з наголосом на "о") розуміє, що життя навколо неї пусте, і геть не має сенсу. Тому, вона вирішує вкоротити собі віку, випивши снодійних пігулок, які роздобули для неї друзі (круто, правда?). На жаль (або на щастя) їй не вдається заплановане, і дівчина приходить до тями в психіатричній лікарні Вілєтте.
Там, вона дізнається, що жити їй лишився тиждень. І саме цей тиждень, стає переломним в житті дівчини, бо за сім днів вона дізнається більше, ніж за все життя. Відкриває для себе нові можливості, усвідомлює, що насправді, обмеженнь не існує, і всі наші рамки, виключно у нас в головах. Ну і нарешті, Вероніка закохується (а як же без цього) в Едуарда, хворого на шизофренію. Неочікувано, вона розуміє, що теоретично, не проти жити далі, і що хоче останні години свого життя провести на свободі, в своєму рідному місті- Люблянах. Вони з Едуардом тікають з психіатричної лікарні, щоб насолодитися їжею в вишуканих ресторанах, дорогим вином, старовинним замком, і компанією один одного.
Післямова автора вражає. Стає моторошно від розуміння того, що він також опинявся в закладах для душевно хворих, без якоїсь певної причини, просто через бажання бути митцем, і відмову підкорюватися суспільству. Також, приходить усвідомлення того, що ідеалу людини не існує, і що у кожного з нас є певні особливості, які мають право на існування без засудження з боку інших людей.
Тепер, що до мого страху побачити в цій книзі купу хронічного смутку. Мої побоювання виявилися марними, в сюжеті було небагато меланхолії, а більшість історій закінчувалися хепі-ендами. Що до головної сюжетної лінії- вона має відкритий фінал. Читачі самі мають, кожен із власного досвіду і власних упередженнь, домислити цю історію на свій лад.

Френсіс Скотт Фіцджеральд
"Великий Ґетсбі"
Не всі наші мрії збуваються, навіть коли здається, ніби довгоочікуване здійснення зовсім поруч. Навіть коли людина створює себе сама, робить все за для мети, підкорює блискучі вершини, але в кінці, інколи, щось іде не так, доля не хоче даватися в руки, вона з дзвінким сміхом вислизає крізь пальці, і все руйнує злий випадок, після якого лишається лише кров в хлорованій воді басейну, та розбиті людські серця.
Ґетсбі- чоловік, який багато років живе якоюсь геть примарною і мереживною мрією. Він вважає, що покохав раз і назавжди- прекрасну, милу, легковажну Дейзі. Все життя він покладає надію зустрітися з нею і вразити своїми багатствами та досягненнями. Саме ця мета допомагала йому досягати успіхів. Той самий випадок, коли людина бачить ціль, і вперто прямує до неї, ігноруючи перешкоди.
Спойлерити сюжет не буду, хоча впевнена, що фінал книги відомий багатьом, адже екранізація з Ді Капріо в головній ролі, підкорила мільйони сердець.
Книга книга мені подобається. Колись читала її в російському перекладі, тепер- познайомилася і з українським. Залишилася цілком задоволеною.
Хочу сказати, що під час читання дратувало те, що Дейзі весь час виступала в ролі красивого трофею, який дістається найкращому з чоловіків. При тому, що сама вона була абсолютно безмовною героїнею, яка зовсім нічого не вирішувала, а мовчки слідкувала за змаганнями своїх коханців, і спокійно приймала будь-яке їхнє рішення.
Але все інше в книзі мені дуже подобалося, атмосфера Америки 20-х років варта того, щоб відчути її повністю. Сюжет прикрашають багато деталей, які вибудовують цілісну картину, і змушують ледве не на дотик відчути всю красу роману. Я щаслива, що провела сьогоднішній вечір в компанії таких вишуканих сторінок 💓

#великийгетсби #великийґетсбі #френсісскоттфіцджеральд #френсисскоттфицджеральд #мирдолжензнатьчтоячитаю #книгицещастя #читатимодно #щопочитати #настасьячитает

Отже:
Книга прочитана ✅
Фільм переглянутий ✅
І на мій погляд, в вічній боротьбі книга 🆚 екранізація, перемагає друга. Прошу фанатів Агати Крісті не кидати в мене гнилими помідорками. Дякую 😚
Особисто я, спочатку переглягула фільм, а за ним- прочитала і сам детектив. Сюжет книги тримав напругу до останнього, інтригував та захоплював. Атмосфера була ідеально затишною, і по-справжньому вишуканою. Читання приносило виключно задоволення, адже дійство розвивалося досить таки динамічно і стрімко, не даючи можливості нудьгувати. Проте, фільм має одну яскраву перевагу: стосунки і індивідуальність персонажів! В екранізації, кожен герой був цілковито зібраною, продуманою до останнього особистістю. У всіх були якісь фішки і родзинки, завдяки яким- глядач переймався їхніми проблемами, вірив персонажам, співчував їм, захоплювався ними. В фільмі справді, всі без виключення, були харизматичними і живими. В свою чергу, в книзі, всі герої- просто сіра маса людей, які подорожують першим класом поїзда. Деякі з них описані чіткіше, деякі- повністю обділені увагою. Після фільму, цей факт розчаровував та засмучував. Хотілося побачити в книзі ту саму, сексуальну і жіночну міс Габбард, набожну Грету Олссон, сміливу і відверту Мері Дебенгем. Але в повісті, вони просто група людей, які їдуть зі Стамбула. Звісно, в них є певні деталі, але фільм їх описує набагато яскравіше. Це мене трішки засмутило.
А що ви думаєте на цю тему?

#вбивствовсхідномуекспресі #агатакрісті #настасьячитает #книгицещастя #читатимодно #книжковаполиця #ксд #клубсімейногодозвілля #читаюксд

Сильвія Плат, на жаль, не дуже відома в країнах СНД. А от в англомовних країнах, її творчість викликає масовий захват. І не дарма, адже біографія цієї прекрасної жінки, і тим паче, її творчість- не лишають байдужими жодного, хто наважиться познайомитися з ними ближче.
Роман, враженнями від якого, я сьогодні ділитимусь, є майже повністю автобіографічним. Авторка вкоротила собі віку, через місяць, після його написання, кінцево поставивши криваву крапку в їхній з героїнею аналогії. ⠀

Отже, "Під скляним ковпаком"
Сильвія Плат
Естер Грінвуд- перфекціоністка від п'ят до кінчиків волосся. В своєму житті вона звикла у всьому досягати виключно найвищої планки. Навчання на одні п'ятірки, хороша стипендія, перемога в конкурсі літературної майстерності, і нарешті те, про що найбільше мріяла Естер- стажування в престижному Нью-Йоркському журналі. Здається, що героїню оточує виключно позитив, вона має все, що хоче: живе в Нью-Йорку, де купа людей звертають на неї увагу, працює на жінку, яка викликає в неї захват і повагу, їсть в вишуканих ресторанах, вдягається в елітних бутиках. Та все це повільно поглинає Естер. Вона розуміє, що насправді все, чого вона досягає- лише якийсь певний картонний макет. Насправді, дівчина сама не знає, чого очікує і прагне від життя. А все, що вона досягала, було виключно бажанням її матері та принципами суспільства.
Ця думка, зводить героїню з розуму, вона ховається в свій "скляний ковпак"- депресію, з якої вже немає виходу. Це повний крах для Естер, в голові якої, тепер безперестанку крутяться нав'язливі суїцидальні думки. І згодом, сюжет книги повільно переноситься з галасливого Нью-Йорку, в задушливі стіни психіатричної лікарні. ⠀

На мене книга справила сильне враження. Вона пронизана спочатку легкою меланхолією, а потім- все більше і більше, відчувається моральний занепад героїні, який знаходить оклик в серці читача. Ця історія дуже довго не відпускає, і пробуджує цілу палітру емоцій, від неймовірного суму, до мотивації змінювати своє життя і трохи переглянути цінності. Такі книги не залишають байдужими, вони справді впливають на людей. Особливо, якщо замислитися над тим, що практично вся інформація- автобіографічна.

#мотиваціячитати від @katemolochko
Книга, яка довго не відпускає після прочитання і змушує подумки знову і знову повертатися до цієї історії. "За зачиненими дверима"
Б. А. Періс
Грейс і Джек- ідеальне подружжя. Вони закохано дивляться один одному в очі, усміхаються, виглядають надзвичайно щасливими та успішними. Чоловік завжди поруч з коханою, не залишає її ні на мить, возить відпочивати за кордон, і радить їй не перейматися буденними проблеми. В свою чергу Грейс- віддана дружина, яка облаштовує родинне гніздечко в елітному будинку, малює надзвичайні картини, смачно готує, і турботливо ставиться до своєї молодшої сестри з синдромом Дауна. Їхні друзі хоча і трохи заздрять парі, та здебільшого- щиро ними захоплюються. Аже дійсно, намилуватися такими чудовими відносинами просто неможливо.
Та що відбувається після того, як друзі родини чемно прощаються з господарями та покидають їхній дім? Чому Грейс щоразу одягає просту чорну піжаму, і йде в кімнату без меблів та зручностей, де її замикає Джек? Чому вона сидить там, позбавлена можливості покинути свою в'язницю без суворого супроводу чоловіка? Грейс просижує довгі, нудні, абсолютно однакові дні в сірій, холодній кімнаті. Їжу вона отримує тоді, коли це заманеться її чоловіку, а в світ виходить під його наглядом, і лише для того, щоб в черговий раз, з усмішкою на вустах, показати всім довкола красу їхніх з Джеком стосунків.
Чому так сталося? Хто в цьому винен? Чи вдасться Грейс звільнитися від чоловіка-тирана?
Я отримала надзвичайну насолоду, читаючи цю книгу. Авторка майстерно описує стан бідолашної Грейс, мені перехоплювало подих на деяких моментах книги. Кінець, хоч і був доволі очікуваним, всеодно вразив і потішив мене, я була йому дуже рада.
Іноді, я думаю над тим, що ця книга є певною гіперболою на абьюзні гетеросексуальні стосунки. Часом трапляється так, що жінка в шлюбі страждає від емоційного/фізичного насильства, але люди довкола (навіть з найближчого оточення) часто не здогадуються про це. Такі ситуації є недопустимими і нездоровими, ми маємо це зрозуміти.
Однозначно раджу до прочитання цю книгу, я впевнена, вона може вас вразити.

По-перше: всіх вітаю з Днем української писемності! 🎉
По-друге: сьогодні розповідаю про книгу з тайм-менеджменту, яка допоможе упорядкувати час та побороти прокрастинацію (якщо ви, звісно, до цього прагнете). 🐸
Брайан Трейсі
"Зроби це зараз. 21 чудовий спосіб зробити більше за менший час".
На запитання "Як з'їсти слона?" відповідь одна: "Шматочок за шматочком". Саме по такому принципу і написана книга- немає нічого неможливого, просто найважчі і найоб'ємніші справи варто ділити на маленькі завдання, з якими потім можна легко справлятися. Стиль написання книги дуже лаконічний, і саме цим мені справді сподобався. Схожий на чіткий конспект без зайвої "води". Автор дає 21 коротку пораду (всі вони, загалом, взаємопов'язані) про те, як краще керувати своїм часом і як перестати постійно відкладати все на "потім", виконуючи купу справ в дедлайн. Загалом, можна виділити декілька найважливіших порад, яких рекомендує дотримуватися автор:
💡 Записувати свої плани та розпорядок дня. Адже таким чином ми візуалізуємо потрібні нам справи.
💡 Вміти організувати своє робоче місце. Усе необхідне має бути під рукою, щоб ми зайвий раз не відволікалися на пошук канцелярії або інших потрібних нам предметів.
💡 Перш за все, ми маємо виконувати найважливіші і найтяжчі справи, адже після них- всі інші здаватимуться нам легкими і доступними. 💡 Нам варто стати менш залежними від технологій, адже наші гаджети з'їдають чимало часу задарма.
💡 Розвивайте позитивне мислення, намагайтеся знаходити лише хороше у будь-якій ситуації. Де позитив, там і мотивація.
.
Загалом, ці поради добре нам відомі, але на жаль, ми рідко дотримуємося їх. Книга Брайана Трейсі допоможе зібрати думки до купи і знайти в собі нову мотивацію виконувати поставлені завдання, та прагнути до нових висот. Рекомедую її людям, котрі потопають в прокрастинації, та яким здається, ніби 24 години це занадто мало для доби.
Особисто для мене книга виявилася корисною, деякі поради, я позичу для свого життя. Сподіваюсь, вони дійсно принесуть мені користь.

#зробицезараз #брайантрейсі #настасьячитает #нонфікшн #книгицещастя #читатимодно #ксд #клубсімейногодозвілля #tea #книги #мирдолжензнатьчтоячитаю #світповинензнатищоячитаю

#мотиваціячитати
Божечки, це було прекрасно 😱
Важко підібрати слова, бо здається, щоб я не написала, все звучатиме недостатньо похвально для цієї книги. А вона, насправді, дуже якісно і продумано написана. На початку сюжет здається простим і зрозумілим, але паралельно з розвитком подій, читача все більше починають інтригувати певні деталі. А те, наскільки в цій книзі все взаємопов'язано- просто шокує.
Також, тут панує неймовірна атмосфера любові і меланхолії. Не думайте, що книга сумна, хоча в ній і присутні трагічні моменти, вони так солодко обіграні, що не викликають потрясіння. Але меланхолія тут все ж відчувається. Дуже ніжна і ненав'язлива, вона читається між рядками і сторінками.
Та найбільшою перлиною роману, я вважаю відносини персонажів. Головними героями книги є жителі звичайного будинку. До певного часу, вони цуралися і уникали один одного, та після смерті людини, яка всіх їх об'єднала в одній домівці, їм довелося знову будувати зв'язки один з одним, і робити кроки до примирення.
Тепер, коротко про самих героїв 😊 Бабуня однозначно виступає тут головною героїнею, не дивлячись на те, що вона помирає приблизно на 50-тій сторінці роману. Саме пам'ять про неї керує всіма перонажами книги. В неї є несоціалізована, але дуже розумна і дотепна внучка Ельза, яка викликає захват. Адже семирічна дівчинка часто поводить себе в більшості ситуацій набагато мудріше, ніж дорослі. Її Бабуня постійно розповідала Ельзі про Країну-Спросоння, в якій відбувалося чимало веселих і сумних історій. Та після смерті Бабуні, онука починає розуміти, що всі ці історії- цілком реальні. І це шокує не тільки дівчинку, це вражає і читача (спойлер: коли я зрозуміла, що Морський ангел і жінка в чорній спідниці, одна й та ж сама людина, у мене очі були по п'ять копійок). В книзі буде ще чимало дуже милих і харизматичних персонажів, які підкорять ваше серце. А особисто для мене виявилася дуже близькою історія відновлення стосунків між Ельзою та її мамою.
Тож рекомендую цю прекрасну книгу, яка насичена добром, сенсом, пригодами, і людськими емоціями. Це просто чарівна компанія в затишний вечір листопада 🍂
.
.
#настасьячитает #фредрікбакман #моябабусяпроситьїйвибачити #книгицещастя

Сьогодні в рамках #книжковийгеловін розповім про одну з улюблених книг 😊
Доречі, сьогодні ми виконуємо завдання "психопати" і я думаю, що ця книга ідеально підходить під данний пункт.
Чак Поланік "Бійцівський клуб"
Головний герой- офісний клерк, через свою роботу він має багато подорожувати, і це практично заводить його з розуму. Безсоння і депресія роблять чоловіка агресивним і нещасним. Психолог оповідача рекомендує йому відвідувати групи підтримки людей, хворих на рак. І певний час це допомагає герою. Та потім в його житті з'явдяється Марла Зінгер, і все знову йде шкереберть. Але все ж, доля робить оповідачу маленький подарунок- він заводить знайомство з загадковим Тайлером Дьордоном. Здається, цей чоловік максимально відрізняється від тієї сірої маси людей, яку звик навколо себе бачити оповідач. Тайлор сміливий, впевнений в собі, завжди знає, як повести себе в будь-якій ситуації, викликає захват в жінок і повагу в чоловіків. Одного вечора життя оповідача круто зміниться, коли вони з Тайлером вступлять в бійку, і зрозуміють, наскільки можливість виплеснути фізичну силу може допомогти справитися з внутрішніми негараздами. Тоді чоловіки організують Бійцівський клуб в підвалі дешевого бару, і це стане початком надзвичайної історії, яка підкорила весь світ.
Мені надзвичайно подобається ця книга, бо вона показує те, як сильно людина може недооцінювати себе. І що ніхто точно не знає, що приховує в собі певна особистість. Також вражає атмосфера роману і кількість в ньому харизматичних, відкритих персонажів. Подобається те, як маса людей, які просто змогли примінити силу на комусь, потім легко привели своє життя в порядок. Ну і Марла, звісно- просто прекрасна.
Також, рекомендую до перегляду фільм, знятий по цій книзі. Вважаю, що він надзвичайно вдалий 🎥
#чакполанік #бійцівськийклуб #настасьячитает #клубсімейногодозвілля #книгицещастя #світмаєзнатищоячитаю #парк #ліс #природа #осінь #книжечки

#книжковийгеловін продовжується!
Сьогодні треба розповісти про Миколу Гоголя 🌿
Думаю, що книголюбів, які б були повністю байдужі до Гоголя, просто не існує. Адже це людина, доля якої вкрита товстим шаром містики і таємничості. Здається, ніби все його життя було суцільною загадкою, рішення якої, уже майже два століття інтригує і заворожує декілька поколінь істориків та літературознавців.
Мене приватне життя людей особливо ніколи не захоплювало, але плоди їхньої праці, цікавили завжди. Що до Гоголя, то особисто для мене, найулюбленішим його твором стала відносно коротенька розповідь "Травнева ніч, або Утоплена". Вперше прочитала її ще в досі дитячому віці, і тоді, історія про панночку та її мачуху, змушувала мою кров холонути. Та плином часу, я декілька разів перечитувала "Травневу ніч", і щоразу вона ставала для мене все більш затишною і атмосферною. Красивий фінал, моторошно-прекрасні містичні елементи, надзвичайний український колорит, гумор, і все це ідеально сплітається в одну історію кохання. Смакує просто неперевершенно 💓
#гоголь #майськаніч #настасьячитает #книгицещастя #читай #книжковіполиці #миколагоголь #осінь #жовтень

Люблю осінь за те, що все навколо стає фотофоном 🍁🍁🍁
А в #книжковийгеловін сьогоднішнє завдання- розповісти про книгу, пов'язану з кладовищем. Я не буду дуже оригінальною, і напишу про "Книгу кладовища" Ніла Геймана. Адже ця розповідь, як жодна інша- насичена історіями про життя на цвинтарі. Вона прекрасно доповнює навколишню осінню атмосферу Геловіну, і після прочитання- лишає лише найкращі враження. Доречі, в середині вона має справді гарні ілюстрації. А один з головних героїв- вампір Сайлес, підкорює своєю харизмою і мудрістю 😊
#книгакладовища #нілгейман #кмбукс #настасьячитает

Що там сьогодні на порядку денному в #книжковийгеловін ? Моторошні діти!
Довго думала, яку ж книгу обрати під цей пункт, щоб оминути "Дім дивних дітей", бо вирішила що це буде занадто просто.
Нарешті, зупинила вибір на "Крові кажана" Василя Шкляра. Адже в ній присутній момент народження демона 😐
Загалом, книга абсолютно не справила враження (щось останнім часом я занадто часто критикую прочитане). Але нажаль, в моїй читацькій кар'єрі щось пішло не так, бо за жовтень, окрім "Тіні вітру" та "Рікі та доріг" нічого і не сподобалося 😞 А що до Шкляра, то це однозначно не мій автор. В книзі на першому плані- подружні зради, сексуальні мрії героїні, описи фізіології, аборти, і все це зводиться до якоїсь чортівні. Священик-збоченець, жінка, яка постає то сміливою і рішучою, то- повністю залежною від коханця, чоловік, який втопився пішовши рибалити, карлик та його собака, і всі ці персонажі здаються такими абсурдними, а їхні вчинки- настільки необдуманими, що книга, (як на мене) абсолютно не несе в собі чогось логічного чи послідовного. Автор з усіх сил щей намагався вплести в неї детективний сюжет, що йому, на жаль, погано вдалося. Ех, ось такі підсумки.
#васильшкляр #кровкажана #настасьячитает #книгицещастя #осінь

А тим часом #книжковийгеловін продовжується! Сьогодні маю написати про улюбленого монстра. А оскільки я вважаю, що найжахливіші монстри- це люди, то розповім про величезного жука, який колись був людиною.
Більшість, напевно, зрозуміли, що мова піде про Ґрегора Замзу, коміявожера, який одного дня прокинувся в тілі страхітливої комахи. І хоча, в середині, він добрий і чуйний, люди довкола, і навіть його родина (що найболючіше) вважають його страхітливим чудовиськом. Читаючи цю напружливу і депресивну (цілком у стилі Кафки) повість, я до кінця сподівалася на хеппі-енд, але мої надії так і не здійснилися.
Та все ж, якщо вам справді захочеться прочитати про монстрів, я б рекомендувала вам зацікавитися листами і щоденниками Кафки, в яких він описував свого батька. Саме читаючи їх, можна справді відчути всю жорсткість людей.
І ще, раджу читати Кафку людям, які люблять депресивні сюжети, і не занадто близько до серця сприймають події книг. 😘
#кафка #францкафка #перетворення #оповідання #романи #листи #щоденники #доросласерія #настасьячитает #книги #книгицещастя #книжковіполиці #абабагаламага #відгук #світмаєзнатищоячитаю #перевтілення

Третій день марафону #книжковийгеловін
Остання прочитана книга.
Грізелідіс Реаль "Чорний- це колір".
Давно не було таких неодноразначих вражень від книги! Мої емоції під час читання коливалися то вгору, то вниз, нестримною діаграмою.
Це мемуари авторки, в яких вона розповідає про свої поневіряння в Німеччині. На руках в неї було двоє малих дітей, небагато речей та дешева біжутерія, а в серці- жага свободи, та величезна любов до негрів і їхніх геніталій 😐 😤
Оскільки, жінці не вдається знайти постійну роботу в чужій країні, вона стає повією. І після цього з нею відбуваються в основному, неприємні речі: клієнти часто бувають невиховані і грубі, не платять, ґвалтують, б'ють, один з них- нагороджує сифілісом. Та авторка- жінка, яку не так просто зламати, вона знаходить радості в таких речах, які іншим здаються м'яко кажучи- огидними. Найбільшими втіхами її життя, стають спілкування з неграмотним циганським табором, та секс з неграми.
Книга в багатьох місцях дуже відверта і, інколи- відразлива. Мені так і не вдалося прокникнутися історією життя авторки, наші погляди на світ та цінності, занад-то сильно відрізняються. Та попри все, ця жінка викликає повагу, адже вона все життя намагалася досягти щастя для себе, і своїх дітей, але воно, нажаль, щоразу витікало скрізь пальці. І хоча, книга залишила більше неприємних вражень, ніж позитивних, я раджу її до прочитання, бо кожна людина знайде в цих мемуарах якісь висновки особисто для себе.
Тож, пийте каву, читайте хороші книжечки, отримуйте освіту, подорожуйте легально, і не перебувайте в аб'юзних відносинах 😘
#чорнийцеколір #ґрізеділісреаль #книгицещастя #книжковаполиця #парк #природа #осінь #листя #настасьячитает #мирдолжензнатьчтоячитаю #світмаєзнатищоячитаю #ячитаюукраїнською #українська

Хеееей, сьогодні нарешті почався #книжковийгеловін , ми цього так чекали 😊
Виконую перше завдання, показую плани на другу половину жовтня 🍁 Сподіваюсь, що за цей час встигну прочитати більше, ніж дві книги, але поки що, ці в мене в найбільшому пріоритеті.
Перша з них- "Отруєні пейзажі" Мартіна Поллака. Це збірка ессе в яких автор розповідає про масові захоронення людей в різних частинах Європи, знайомить нас з рослинами, які під своїм корінням ховають темні секрети нацистського режиму, та вплітає в сюжет власні спогади і емоції з дитинства.
Друга покупка яка чекає свого часу, це "Крадії пам'яті" Сергія Комберянова. Психологічний трилер, з заплутаним та неочікуваним сюжетом. Семеро людей приходять до свідомості абсолютно голими на галявині в лісі, і розуміють, що нічогісінько не знають про себе, і не пам'ятають, яким чином, опинилися разом. Дуже інтригує, правда?
Ось такі я маю #книжковiждуни . Сподіваюсь, що знайомство з ними буде успішним. А хтось з вас читав якусь з цих книг? Можливо, навіть, обидві? Діліться враженнями 🌟
#книгицещастя #книги #крадіїпамяті #отруєніпейзажі #квіти #моякнижковаполиця #настасьячитает #світмаєзнатищоячитаю #жовтень #плани

Тінь вітру
Карлос Руїс Сафон
Книга, в яку я втекла, забувши про всі свої проблеми, справи, та турботи. Я насолоджувалася затишними прогулянками по Барселоні, знайомилася з чудовими, щирими людьми, та однозначно відчувала себе так, ніби повернулася в місто, яке я давно покинула, та яке тепер, зустрічає мене теплими обіймами.
В сюжеті роману міцно переплетені безліч людських життів, які інколи, обривалися настільки жорстко та несправедливо, що книгу хотілося більше ніколи не розгортати. Та інтрига посіяна на початку розповіді, а також чарівна домашня, затишна атмосфера, змушували тонути в рядках та сторінках знову і знову.
Важко розповісти про сюжет без спойлерів, але я хоча б трішки спробую. Головний герой- Даніель, дізнається від батька, про цвинтар забутих книг. Це таємниче місце, в якому перебувають книги, які мали бути знищені. Згідно з традицією, кожен, хто вперше потрапляє на це місце, має взяти звідти одну книгу, і поклястися охороняти її ціною життя. Даніель обирає книгу письменника Хуліана Каракса, під назвою "Тінь вітру". Вона залишає його в захваті, і хлопець, намагається знайти інші твори того ж автора, але виявляється- що хтось безжалісно знищує їх будь-якою ціною. Так і починається історія, довжиною в людське життя. Історія, в якій смерть переплітається з палким коханням, а жорсткість з вірністю та дружбою, в якій все бере свій початок, і все знаходить свій кінець. Історія, в якій випадок не має місця, в якій найстрашнішим злом є смертні люди, а спасінням- щира любов. Історія, в якій все зплітається в один клубок, в якому всі розставлені на своїх місцях (навіть пафосний особняк), і з якої уже неможливо нікуди втекти. Ця розповідь нікого не залишить байдужим, бо кожен побачить в ній частину себе. Тож якщо ви шукаєте книгу для осінніх вечорів, то я впевнено рекомедую вам звернути увагу на цей чарівний і містичний світ під твердою палітуркою.
#тіньвітру #карлосруїссафон #книгиэтосчастье #настасьячитает #ячитаюукраїнською #ксд #клубсімейногодозвілля #книжковаполиця #квіти #троянди #світмаєзнатищоячитаю #читайтекниги #книжковийхробак

На Київ все більше насуваються осінь та дощі, а разом з ними, і меланхолія, яка змушує зітхаючи заварювати теплий чай і повзти під м'якенький плед. В такий час, настрій добре підіймають затишні, сонячні книги, в яких є маленька частинка літа, моря, і піщаних пляжів. Саме такою і стала для мене "Гаряче молоко" Дебори Леві. В ній міцним вузлом переплітаються краса Афін і тепло Іспанії, перше шалене кохання, і складні сімейні стосунки, невдачі і щастя, морська вода, та шовковий одяг. -------------------------------------------
Головну героїню звати Фія, їй 25. Вона не завершила своє навчання, не має романтичних стосунків, живе у маленькій комірці в кафе, в якому працює, і повністю залежить від своєї тиранічної, хворої матері на ім'я Роуз. Одного разу, Роуз вирішує поїхати в Іспанію на лікування, і білокрилий літак відносить Фію та її матір з дощового, холодного Йоркширу на сонячні береги Альмерії. Саме там, дівчина розуміє, що море змінює її життя, даруючи кохання, стосунки, надії та сподівання.
Мене повсякчас розчулювала і зворушувала ця книга. Вона зігрівала моє серце своїм теплом та атмосферою. В сюжеті, насправді підіймаються важливі питання, але вони не кричать прямо в лице своєю прямолінійністю, а ніжно вплітаються в сюжет.
Також, хотілось би виділити одну з героїнь цього роману- Інґрід. Напевно, вона стала моїм найулюбленішим жіночим персонажем. Адже її войовничий характер, але, водночас, ніжність в стосунках з Фією (ах, доречі, в книзі розкриватиметься тема бісексуальності), змушують захоплюватися цією сміливою дівчиною.
Загалом, враження у мене залишилися лише найліпші, і я однозначно рекомендую цю книгу тим, хто в холодну осінь хоче трішки літнього тепла 🌾👭
.
.
.
.
#ксд #клубсімейногодозвілля #настасьячитает #книгиэтосчастье #гарячемолоко #горячеемолоко #деборалеві #деборалеви #осень #ячитаюукраїнською #книжковаполиця #світмаєзнатищоячитаю

Поки читала "Воно" Стівена Кінга, прийшла ідея виконати #книжковийпіврічнийтег 😊
📖 Найкраща книга першої половини 2017 року. Для мене тут є дві книги: "Дівчина з Данії" Девіда Еберсгоффа та "Вбити пересмішника" Харпер Лі.
.
📖 Новинка, яку ще не прочитав, але дуже хочеш. Ох, це "Проект щастя" Гретхен Рубін. Придбала її, та все ще не знаходжу час розпочати читання. .
📖 Найочікуваніша книга першої половини 2017 року. "Увесь цей світ" Ніколи Юн. З нетерпінням очікувала перекладу цієї книжечки від КСД.
📖 Найбільше розчарування. "Книга вигаданих істот" Борхеса. Сумно, що досить довго чекала це видання, і воно виявилося чудесно оформленим, але, нажаль, в середині- сухе та стисле, немов статті Вікіпедії.
.
📖 Найбільше здивування. "Море океан" Алессандро Барікко. Досить дивний стиль, ніби поезія в прозі. Але починає смакувати, якщо до нього призвичаїтися.
.
📖 Новий улюблений автор. Безперечно- Айн Ренд. .
📖 Новий улюблений герой. Френсіс-Джоанна з "Червоного пішака" Айн Ренд. Вона така стражденно- прекрасна.
📖 Книга, що змусила плакати. Я не дуже сентиментальна, тому, не плачу над книгами. Але ті дві, які справді засмутили - оповідання "Пишка" Мопасана, і книга "Тюремна сповідь" Оскара Вальда.
.
📖 Книга, яка зробила мене щасливіщою. "Бійцівський клуб" Паланіка, і "Несамовито щаслива" Дженні Ловсон.
.
📖 Найкрасивіша книга- гадаю, це "Ребекка" Дафни дю Мор'є ( бо в неї заокруглені куточки) та "Маленька книга хюґґе" Міка Вікінга (бо ілюстрації і оформлення справді неперевершені).
.
📖 Які книги планую дочитати до кінця року. Це однозначно "Проект щастя" Гретхен Рубін, "Небудь-де" Ніла Геймана, "Іди, вартового постав" Харпер Лі, та "Воно" Кінга. .
.
На фото томик Мопасана 1970 року, розгорнутий на початку оповідання "Івета". Робила фото, ніжно обійнявши мене ззаду @ketrine_black , якій я і передаю цей тег 💝
.
#настасьячитает #ячитаюукраїнською
#мопасан #івета #иветта #книгиэтосчастье #книгицещастя #книжковаполиця #читатимодно #booklover #bookstagram #осень #вересень #осінь #сентябрь #фото #природа

Я не змогла пройти повз такої яскраво-червоної палітурки, бо була впевнена, що під нею точно ховається щось шокуюче та інтригуюче. Зрештою, я не помилилася, і зараз розповім чому.
Перш за все, мені дуже симпатизувала головна героїня- Джудіт. Через її образ авторка показує, як може змінюватися жінка за різних обставин, і як світ навколо здатен впливати на формування особистості. На початку книги, героїня виглядає скромною офісною працівницею, але в кінцевому підсумку, ми бачимо впевнену в собі, шикарну жінку, яку не зупинять жодні проблеми та труднощі. Вона розумна і витончена, хитра і вродлива, вона розбиває людські долі, і без жодних сумнівів, дуже витончено, позбавляється суперників. Така її поведінка тримала інтригу весь сюжет, який був дуже динамічний і неочікуваний. Також, повість пронизана атмосферою життя найбагатших людей, витонченістю Європи такої, якою вона є для обраних, якою її не бачать прості смертні. Вечірки, вхід на які коштує, як однушка на Троєщині, білосніжні яхти, елітне шампанське, молюски, кальмари, витончений одяг, найвродливіші жінки, Dolce&Gabbana, Prada, Louis Vuitton- ця книга дає можливість доторкнутися до недоступного для нас життя, відчути його. І хоча деякі моменти здавалися мені аж занадто шаблонними, а еротичні сцени напхані в сюжет з приводом і без, інколи відверто дратували, книга залишає надзвичайний післясмак, і бажання оновити гардероб та зібрати подруг в якомусь милому столичному кафе.
.
.
.
.
#маестра #хілтон #хилтон #маэстра #ріднамова #червоний #квіти #троянди #ячитаюукраїнською #книгиэтосчастье #світмаєзнатищоячитаю #настасьячитает #видавництворіднамова

Ден Браун
Інферно
Найбільш моторошні місця в пеклі приберігаються для тих, хто залишається байдужим у час моральної кризи.
.
.
Цього разу, професор Роберт Ленгдон приходить до тями в центральній лікарні Флоренції, і усвідомлює, що абсолютно не пам'ятає подробиці, завдяки яким, він опинився в шпиталі. А між іншим, на нього полюють посольство його власної країни і таємнича жінка в шкіряному одязі. Плюс, він ще й сильно поранений, а лікарка з айк'ю за двісті намагається врятувати його від подальших халеп. І разом з тим, в піджаку Ленгдона знаходиться таємничий біоконтейнер з символом "небезпека". Ну що? Інтригує..?
.
.
Як завжди, вражають непередбачуваність сюжету і описи древніх палаців та улюблених туристичних місць Флоренції. Автор знайомить читачів із такими спорудами як Палацо Векьо і Палацо Пітті, які є візитівками цього надзвичайного італійського міста.
Також, в книзі не обійшлося без відсилань до мистецтва епохи Відродження, не забув автор і про творчість Ботічеллі і про прекрасний "Поцілунок" Густава Клімта- картину, створену із пластин золота.
Історія починається дуже стрімко і не зменшує обертів так, що часом відкласти книгу було абсолютно неможливо - сторінки просто пролітали. Отож, якщо хочете прочитати щось справді динамічне- то я впевнено рекомедую звернути увагу на творчість Дена Брауна 😉
.
.
.
#yakaboobingosummer_4 #інферно #денбраун #инферно #дэнбраун #настасьячитает #книгиэтосчастье #мирдолжензнатьчтоячитаю #світмаєзнатищоячитаю #ксд #клубсімейногодозвілля #ячитаюукраїнською

Черешні з коньяком
Ніка Нікалео
Напруження, яке виникає в середині тижня, чудово допоможе зняти роман Ніки Нікалео. Якщо вам хочеться відключити мозок, і просто насолодитися милою та легкою книгою, яка не підійматиме складних тем, а стане хорошим антистресом, то впевнено рекомедую цю тоненьку книжечку з ягідною палітуркою!
Головна героїня книги- Олена, живе життям звичайної львівської журналістки та дбайливої дружини. Одначе, її звична рутина починає змінюватися, коли вона, реєструється на відомій соціальній мережі, і починає активно спілкуватися з своїми колишніми однокласниками, включно з хлопцем, що був її першим коханням. А тут їще й Оленин чоловік починає вести себе підозріло, купуючи величезні орхідеї якійсь невідомій панянці. А найближча подруга, може виявитися далеко не простою пампушкою-домогосподаркою, а доволі таки впливовою жінкою!
Загалом, книга приємна, і читається швидко. Розумних роздумів після себе не залишає, але від рутини відволікає чудово, і має милий хепі-енд 😊 .
.
.
.
#yakaboobingosummer_17 #ячитаюукраїнською #ксд #клубсімейногодозвілля #черешнізконьяком #ніканікалео #настасьячитает

Чудесний вечір, для того, щоб розповісти про щойно дочитану прекрасну книгу, яка мотивує ніколи не здаватися і дивитися на світ з гумором та позитивом.
Дженні Лоусон страждає на велику кількість психічних розладів: хронічна депресія, постійні панічні атаки, тривожний невроз, схильність до нанесення собі травм, та декілька видів розладу сну. А ще, щоразу угледівши білий халат, ця пані втрачає свідомість.
Забагато, як для однієї милої жінки, правда? Проте, Дженні не з тих, хто готовий змиритися з ситуацією, і плисти по течії життя, без будь-яких спроб змінити його.
Вона з усіх сил намагається бути щасливою і активною, та доводити суспільству, що психічно хворі люди також бувають талановитими і успішними.
Той факт, що Дженні бореться з своїм букетом хвороб з високо піднятою головою та безмірним гумором (трішки специфічним) практично з першої сторінки викликає неймовірну симпатію і повагу.
Отже, чого чекати від книги: 🐨 дуже багато гумору 🐨опудал тваринок 🐨скажених лебедів та опосумів
🐨 врівноваженого Віктора- чоловіка авторки, та їхньої милої доньки- Хейлі
🐨подорожі в Австралію
🐨двох милих єнотів, що хотітимуть вас обійняти 🐨мавпочок, що їстимуть блискітки з ваших голів
🐨голову жирафа з ліхтарями або парасолею в роті
Загалом, в книзі ви зовсім не знайдете сумних, зворушливих історій, вас чекає багато оптимізму та жартів. Я отримала величезне задоволення від читання. Рекомендую тим, хто шукає, чим себе підбадьорити на нові звершення 💪
#дженніловсон #несамовитощаслива #андріївськийузвіз #єнот #київ #україна #ячитаюукраїнською #настасьячитает #світмаєзнатищоячитаю #книги #читаюукраїнською #читання #Furiouslyhappy

Виконала #yakaboobingosummer_23 😊
Книга, яка не залишить байдужою жодну людину, що любить Київ і живе в його ритмі.
Маргарита Сурженко раніше писала розповіді про звичайних людей, що живуть в нашій столиці. А тепер-
створила історію про тих, хто керує нашими вчинками: про київських красунь-гріхинь.
Книга написана дуже легко і динамічно, сюжет незвичайний, повчальний, і трішки магічний. Сім вродливих смертних гріхів живуть в дев'ятикімнатній квартирі на Саксаганського. Все відповідає класиці жанру, звати їх: Хтивість, Лінь, Ненаситність, Жадоба, Лють, Ревність, та Наркотична Насолода. В книзі описується їхня діяльність та вплив на людей. А ще- повсякденне життя гріхинь. Наприклад, читач дізнається про їхній гардероб, якому заздрила б кожна панянка, можливість обирати зовнішність, та важкий робочий графік. Також, в сюжеті фігурує пересічний киянин- Саша. З певного моменту, він починає жити в квартирі гріхинь, і вони знущаються з нього, як тільки можуть. Тож в книзі також спостерігається спочатку деградація, а потім- духовне піднесення звичайної маленької людини, що бореться зі своєю спокусою.
Під кінець, скажу, що особливою родзинкою книги, є детальне, і таке рідне та зрозуміле описання вуличок Києва, кафе, ресторанчиків, і звісно- його жителів. Розповідь є повчальною, бо в поведінці героїв Маргарити Сурженко, часом, впізнаєш щось, притаманне собі (безглузде тирення пакетиків цукру та серветок в кав'ярнях) .
Тож, я впевнена, що якщо ви душею справжній киянин, то ви точно не пожалкуєте, прочитавши цю книгу 😇
#світмаєзнатищоячитаю #квартиракиївськихгріхів #маргаритасурженко #книги #мирдолжензнатьчтоячитаю #настасьячитает #квартиру_читають

Сьогодні виконую #yakaboobingosummer_19 книга для відпустки.
Це пункт, який дає досить широкі можливості вибору. І ось, у мене він зупинився саме на "Це Далі". Книга читається десь за 30 хв, бо ілюстрацій, насправді, більше ніж тексту, але це малюнки, які дійсно заслуговують уваги. Вони просто неймовірні! Дуже оригінальні і дотепні, Ендрю Рей- справжній майстер своєї справи.
Авторка книги- Кетрін Інгрем, також виконала величезну роботу, збираючи найцікавіші факти з життя Сальвадора Далі. Наприклад: його бісексуальність, любов до носорогів, манія багатого життя, звичка до поїдання маленьких птахів разом з скелетом та пір'ям, манера усім давати дивні клички, та завжди притримуватися нейтральності в політичних поглядах. Дуже багато матеріалу книги присвячено сюрреалізму Далі, не лише в мистецтві, а й в стилі життя і поведінці, що змушує задуматися: ким Сальвадор Далі був насправді- психічно неврівноваженою людиною, якій батьки з дитинства заклали манію величі, чи дійсно генієм мистецтва, дизайну, та, навіть, кінематографу?
Я думаю, що відповідь ви знайдете на сторінках цієї графічної енциклопедії, а я, поки піду, погуглю, що сталося з його сестрою, після революції в Іспанії.
P.S. Ви знали, що усім нам добре знайома обгортка Чупа-Чупса, була спроектована саме Сальвадором Далі? 👑
Щоранку, прокинувшись, я відчуваю найвищу насолоду від того, що Сальвадор Далі- це я, і приголомшено питаю себе, яку ж дивовижу вчинить цей Сальвадор Далі сьогодні.
👑
Кожна вечеря Далі була немовби театральна вистава. Він мав чудернацькі смаки: улюбленою стравою Далі був омар із шоколадним соусом. А ще йому дуже смакували дрібні пташки, яких він з'їдав повністю з нутрощами та пір'ям.
#цедалі #кетрінінґрем #ендрюрей #сальвадордалі #книжковийвідгук #ячитаюукраїнською #yakaboobingosummer #настасьячитает #книжныйотзыв #мирдолжензнатьчтоячитаю #світмаєзнатищоячитаю #читулі #книжковийблог #кава #кофе #bigberrycoffee #всл #видавництвостароголева

#yakaboobingosummer_14 професійний нон-фікшн
Кейт Ферраці
Ніколи не їжте на одинці.
Книга розповідає про те, як заводити нові знайомства, і як їх підтримувати. Також, вчить бути завжди щирим, та не ставити свої бажання вище, за інтереси інших. Тут наводиться багато цікавих прикладів відомих людей (Авраама Лінкольна, Хілларі Клінтон) які надихають, та мотивують.
Іноді траплялися досить затягнуті розділи, а ще, трошки бісила реклама додатку Linkedіn. Але загалом, книга стає чудовою мотивашкою перебороти свою сором'язливість, дуже рада, що нарешті прочитала її. 🍴
Учити інших - значить вчитися самому.
#ніколинеїжтенаодинці #настасьячитает #книги #читаюукраїнською #нонфікшн #yakaboobingosummer

Друге завдання для #yakaboobingosummer виконане!
Це завдання номер 15. Реальна історія.
Іда Фінк. Подорож.
Книга є автобіографічною, авторка описує їхню з молодшою сестрою втечу, зі Збаражського гетто. Дівчата тікають, маючи не справжні імена та фальшиві документи. Змінюють багато прихистків та місць роботи, знайомляться і прощаються з купою людей, і постійно тікають, намагаючись врятуватися від смерті, яку несе нацистський режим.
Книга дуже динамічна і насичена. Почавши її читати, уже не можна викинути з голови образи персонажів, їхні дії, хвилювання за них. Хочеться якомога швидше повернутися в книгу, і продовжити подорож з двома юними єврейськими дівчатами. Просто неймовірно хвилююча повість, після якої, починаєш цінувати своє життя і комфорт навколо. 🚆
#подорож #ідафінк #світмаєзнатищоячитаю #настасьячитает #книги #читаюукраїнською #реальнаісторія #природа #сосна #ботанічнийсад #yakaboobingosummer_15 #всл #видавництвостароголева

Неймовірно, сьогодні вже перший день літа! 😱 Бажаю всім провести його якнайкраще! 🍓
А я розпочинаю його з "Літньої книжки" Туве Яссон 🌅
#yakaboobingosummer_1
Чудова, ностальгічна книга від #видавництвостароголева про дівчинку Софію, її мудру та чуттєву бабусю, і їхнє життя на надзвичайно мальованичому острові.
Особисто мене, книга найбільше вражає чарівним описом природи, особливо- моря. Дуже хотілось би також побувати на схожому острові, мені здається, що це тихий рай на землі 🌾
Також, персонажі чудово описані, таке відчуття, ніби Софію і її бабусю я знаю все своє життя. Вони ще довго житимуть в моєму серці 🌹
Після читання залишається присмак літнього сонця і ледь помітні нотки печалі 🎶
#літо #першечервня #літнякнижка #всл #видавництвостароголева
#кава #черешеньки #книги #настасьячитает
#лес #ліс #мирдолжензнатьчтоячитаю #світмаєзнатищоячитаю #книжныйотзыв #ячитаюукраїнською #українська #книжныйчервь #тувеяссон #щочитаєш #yakaboobingosummer_1

Нарешті я можу приєднатися до #тижденьхюґе від #ксд 😊😍🎆
А ви вже пізнали секрет данського щастя?
#маленькакнигахюґе #hygge #клубсімейногодозвілля #світмаєзнатищоячитаю #настасьячитает

Чудова книга з чудовими ілюстраціями (гортайте ⏩)
Мистецтво дихати
Денні Пенман
Таку книгу потрібно читати десь на свіжому повітрі, де дійсно хочеться дихати на повні груди. Вона чудова, правда, дуже коротенька.
Автор, за допомогою методики правильного дихання, зміг вижити в екстримальній ситуації. Після цього випадку, він вирішив поділитися з людьми своєю методикою.
Не скажу, що книга особисто для мене стала чимось дуже корисним, але насолоду від читання і казкового оформлення я отримала 🍃
Те що треба, для розслаблення і спокою на вихідних 🍃
#денніпелман #мистецтводихати #книги #вихідні #дніпро #настасьячитает #мирдолжензнатьчтоячитаю #світмаєзнатищоячитаю #читаюукраїнською #книжныйотзыв #ксд #клубсімейногодозвілля

Ох, сьогодні для мене пролунав останній дзвоник, і тепер, я офіційно вважаюсь абітуєнткою, а ще, так само офіційно, для мене розпочалось літо (хоч і в перемішку з екзаменами). Тож сьогодні, викладаю майже літнє фото, з червоною полуничкою, і дуже зворушливою книгою.
Історія написана від імені 9-річного американського хлопчика, тато якого загинув під час теракту у Всесвітньому торговельному центрі 11 вересня 2001 року. Відповідно, розповідь буквально по-дитячому наївна та зворушлива. Хоча, якщо бути відвертим, то в кого ж це не навернеться сльоза при вигляді дитини, що сумує за втраченим батьком? Ясно, що з такою темою потрібно бути майстром, аби грамотно управляти емоціями та не впадати у зайву сентиментальність. І автору вдалося написати роман, де б трагізм набував якоїсь дивної доброти, і зворушливості.
Я в захваті від цієї книги 😱
🍒
У житті нам постійно доводиться знайомитися і розлучатися з людьми! Із сотнями, тисячами людей! Треба лише відчиняти двері, щоб вони могли приходити. Хоча, так вони зможуть і піти геть.
🍒
- А чому тебе засмучують красиві пісні? - Бо вони всі лицемірні. - Геть усі? - Ніщо не може бути водночас красивим і правдивим!
🍒
- Оптимісти завжди позитивно налаштовані і з надією дивляться у майбутнє. А песимісти зазвичай сповнені негативу та цинізму. - Тоді я оптиміст. - Що ж, це дуже добре, бо цьому немає жодних неспростованих доказів. Немає способів переконати у чомусь того, хто не хоче, щоб його переконували. Але є безліч доказів, за які той, хто справді захоче, зможе вхопитися.
#страшноголосноiнеймовiрноблизько #світмаєзнатищоячитаю #мирдолжензнатьчтоячитаю #настасьячитает #читаюукраїнською #книжныйотзыв #полуничка #клубничка #читулі #читачі #читатимодно #книжныйчервь #ксд #клубсімейногодозвілля #клубсемейногодосуга #видавництвоксд #джинсовасорочка #рубашка #майжеліто

Забуття
Таня Малярчук
Непроста книга, за якою стоїть спроба авторки проаналізувати останні роки життя несправедливо забутого у нас В.Липинського, подекуди перемежовуючи сторінки його біографії з власною. Книга підводить до болісного рефлексування про минуле, а також містить несподівані та болісні факти з життя української інтелігенції та з життя звичайних жінок нашого століття.
Сюжетна лінія про життя авторки, видається дивною і шокуючою. А сюжет про Липинського- сумним і меланхолічним. Книга має багато винагород, зокрема- книга 2016 року по версії ВВС. Але мене, чомусь, вона не змогла сильно вразити. Чесно кажучи, очікувала від неї більшого. 💜
Я завжди хотіла бути розумною, але проґавила свій шанс, так і не скориставшись природним даром накопичувати знання. Дізнаватися було моєю пристрастю, аж доки інша пристрасть, жіноча, людська, не взяла наді мною гору. Замість тренувати розум, я вправлялася в стражданні. Замість запоєм читати, я запивала нестерпний біль алкоголем. Я віддала перевагу любові і занехаяла високе мистецтво ясного мислення. Роки, які треба було присвятити щоденній кропіткій самоосвіті, промайнули в погоні за особистим щастям, яке само по собі є лишень ілюзією щастя, ілюзією погоні. Щасливішою я не стала, а втрачений час неможливо надолужити. Я пізнала почуття, але не пізнала мудрість.
💜
Хоч спосіб думання Липинського був надзвичайно раціональним, щоби врятуватись від самовбивчої зневіри, він перевів питання власного призначення і біль поразки у площину духовно-релігійну. Писав у нагрудній книжечці, що до «українства не додумався, воно прийшло само собою, прийшло од Бога, і коли Бог призначив йому цю працю виконати, значить вона була потрібна його замислам.
#забуття #танямалярчук #світповинензнатищоячитаю #читаюукраїнською #всл #видавництвостароголева #настасьячитает #книжныйчервь #книжныйотзыв #читаю #читатели #книги #booksareyoubestfriends #книгоманьяк #books

Сьогодні в інстаграмі просто шквал книг про війну. І не дивлячись на те, що я не дуже люблю вмішуватися в політику, бо на її підгрунті часто виникають суперечності- мені захотілося додати до нього щось своє.
Отже: Кристина Хігер
"Дівчинка у зеленому светрі"
Книга, яка увійшла в список моїх улюблених. Напевно, найяскравіша книга з прочитаних мною в 2017 році. Це мемуари єврейки Кристі Хігер, яка тікаючи від німецької окупації прожила разом з своєю родиною чотирнадцять місяців в каналізації під собором Марії Сніжної у Львові. Це просто надзвичайна історія про жагу до життя, і про бажання смерті. Книга, яка змушує замислюватися над теперішнім часом, і над тим, на що ми марнуємо наші долі.
Загалом, історія досить стандартна, і мало чим відрізняється від інших розповідей про Холокост. Але такою особливою і неймовірно вражаючою робить її реальність всіх подій (а я все ж таки дуже надіюсь на те, що в цій книзі більшість випадків правдиві). Тепер, про незначні мінуси: ✖ в книзі дуже негативно описуються українці. Можливо, вони дійсно досить зневажливо відносились до євреїв, але все-таки, мені, було інколи образливо за свій народ. ✖ Також не слід забувати, що це мемуари, спогади, тобто, живого перебігу подій там не буде. Так само, як і теоретично- сюжету. Але хвилюючих моментів буде достатньо.
Найбільші плюси: ✔ Ідеально прописані всі персонажі, вони наділені неповторними рисами характеру, і протягом прочитання книги, виникає відчуття знайомства з ними. ✔ Реальність історії. Якщо усвідомити, що це все було насправді, то книга оцінюється дуже високо. ✔ Хороше оформлення книги, м'яка обкладинка, цупкі сторінки. Книгу легко помістити в будь-яку сумку. ✡ Кумедна вона — пам'ять. Трюк, який ми проробляємо самі з собою, щоб не втрачати зв'язку з тими, ким ми були колись, як думали, як жили. Пам'ять фрагментарна, як сон, що згадується нам шматочками й уривками. Це відповідь забуттю.
#дівчинкаузеленомусветрі #кристинахігер #світповинензнатищоячитаю #книжковийвідгук #ячитаюукраїнською #втемноте #мирдолжензнатьчтоячитаю #настасьячитает #геноцид #холокост #втораямировая #книгиовойне #книгипровійну #мирдолжензнатьчтоячитаю #книжныйчервь #книжныйотзыв #україначитає

Уф, дочитала. "Алая буква" шла у меня со скрипом, у автора тяжеловат слог, хотя в нем, несомненно, есть своя прелесть. Он как изящное кружево - красиво, витиевато, тонко, но трудоемко в исполнении. Добротное классическое американское произведение, которое, не смотря на трудность его восприятия, приносит истинное удовольствие своему читателю.

История абсурдная для нашего времени и страшная для своей эпохи. Разрушение пуританских устоев, ненависть и месть, угрызения совести, сумасшествие... всех затронутых тем в "Алой букве" и не перечислить. Этот роман как клубок ниток, при чем подтекст в нем играет куда большую роль, чем сам текст. Интриги, как таковой, здесь нет, да и не в ней дело. Грешники и мнимые праведники бросаются в глаза сразу, тем интереснее следить за их душевными муками, зная их истинную причину и ожидая раскаяния, которое непременно случится.

#забороненакласика #читатели #фабула
#читаюукраїнською #книжныйотзыв
#книжковийвідгук #українськамова #квіти #природа #цветы #краса #мирдолжензнатьчтоячитаю #світповинензнатищоячитаю #настасьячитает #мурмур #книги📚 #книжнаяболезнь #книжныйманьяк #книжныйчервь #книжныеполки #книголюб #FabulaBook

Кораліна (не плутайте з Кароліною, їй це не подобається) переїхала з батьками в великий старий будинок. Проте, їхній родині належала тільки його частина. Ще в ньому жив старий дресирувальник білих мишей і дві старі актриси, які вміють гадати по чаїнкам і можуть подарувати корисний артефакт (ніколи не знаєш, коли така штука зможе стати в нагоді, тому краще її завжди носити з собою в кишені). Одним словом, з сусідами повезло. Кораліна - пристрасна дослідниця. Зо два тижні після переїзду вона повністю досліджувала сад біля будинку і його мешканців. Потім настала черга самого будинку. У ньому виявилося двадцять одне вікно і тринадцять дверей. Чотирнадцяті- великі, різьблені дерев'яні двері перебували в кутку вітальні і нікуди не вели, хоча і відкривалися. Можливо, раніше, коли будинок належав одному господареві, вони з'єднувала дві квартири, але тепер були закладені цеглою. Незабаром Кораліна переконається, що від дивних замурованих дверей треба триматися подалі. Проте, в один із днів настрій у Кораліни було таким же сірим і безрадісним, як і, куплена вранці, шкільна форма. Мама пішла в магазин, і Кораліна томилася будинку від нудьги. Найсприятливіші умови для поганих ідей. Одна з них і прийшла в голову нашій Кораліні. За допомогою стільця і ​​віника вона роздобула чорний ключ від старих дверей і рішуче вирушила на зустріч зі своєю небезпечною пригодою.
Те, сталося з нею далі, думаю, більшості відомо з чудового мультфільму.
Напевно, багато хто (і я не виключення) бачать в цій книзі далеко не дитячу казку, а метафору на відношення батьків і дітей. Дуже сумно усвідомлювати, що дійсно існує багато таких недолюблених доньок і синів, які будуть шукати ту любов деінде.
Ну, а Гейман як завжди на висоті. Книга просто неймовірна 😍
#кораліна #королина #нилгейман #нілгейман #світповинензнатищоячитаю #настасьячитает #книги📚 #читатели #книжныйотзыв #ячитаюукраїнською #кмбукс

Чергова, куплена мною збірка поезій.
На цей раз- Микола Вінграновський, "На срібнім березі". Ці вірші просто неперевершенні і надовго западають в душу!
Офомлення радує око, обладинка тверда під тканину з золотим тисненням. Книжечка має жовте ляссе. На дотик приємні цупкі та гладенькі сторінки. Я дуже задоволена, як і чарівними поезіями, так і неймовірним оформленням. Просто чудо. 🌠
#світповинензнатищоячитаю #книги📚 #книжныйотзыв #настасьячитает #книжныйманьяк #квіти #чудо #миколавінграновський #вінграновський #насрібнімберезі #книжныйблог #чтение #читаюукраїнською #поезія

Неймовірно солоденька книга, яка максимально насичено передає львівський колорит, і змушує закохуватися в таке особливе, старовинне місто. Читаючи ці оповідання, я полюбила дощі. Зрозуміла, що в них ховається щось справді романтичне та ніжне. Також, дізналася, що таке "морелі", і тепер- мрію їх спробувати.
Загалом, я закохана в серію про Львів, і дуже задоволена тим фактом, що жодна з трьох книг, не розчарувала мене, а після прочитання, залишилися незабутні, кавово-вишнево-смаколикові відчуття.
Не втомлююсь рекомендувати ці книжечки всім друзям 😀🌸
#львіввишнідощі #настасьячитает #мирдолжензнатьчтоячитаю #квіти #магнолія #світповинензнатищоячитаю #україначитає

Хм, в моєму профілі давно не було Беатріс. Пора це виправити. 🐶🐾
Отже, я прочитала "Дев'ять оповідань" Селінджера. І мої враження дуже розділилися. Книга дійсно вдала, стиль написання просто неймовірно сподобався своєю простотою та повсякденністю. Читаєш, і розумієш, що саме так і спілкуються справжні, живі люди. Ніяких тобі "мадам, місьє, ізвольтє"- все дуже просто, лаконічно, і виникає відчуття, ніби сама знайома з персонажами книги.
Однак, через те, що сюжети і персонажі шалено швидко змінюються, особисто я, не встигала звикнути до жодного з них. Якось їм так і не вдалося достукатися до мого серденька. Шкода.
Найбільше запам'яталося перше оповідання- "Чудовий день для рибки-бананки". В ньому відчувається запах моря, та насолода перебування в фешенебельному готелі. Фінал там просто вибуховий. Сподівалась, що інші оповідання справлять таке ж помпезне враження, але, нажаль- ні. Деякі з них, такі як "Тедді" і "Чоловік який сміється" залишились поза моїм розумінням.
Але все ж, я дуже щаслива, що рученьки дійшли до цієї збірки, і я дійсно зрозуміла, за що так люблять Селінджера. 📑
-Що говорить одна стіна інший? -Зустрінемося на розі!
📑
- Дивись, хвиля йде, - сказала Сибілла з тривогою. - Давай її не помічати, - сказав він, - давай зневажати її. Ми з тобою сноби.
📑
Людям лише здається, що речі мають кордони. А їх насправді немає.
#настасьячитает #мирдолжензнатьчтоячитаю #веснокнижье #селинджер #селінджер #девятьрассказов #читатели #читаюукраїнською #відгук #книжнаяболезнь #книжныеполки #книжныйчервь #книги #собаня #лабробака #лабрадор #бэсси #беатрис #бессі #моялюбимаясобака

Селесте Інг
🌠Несказане🌠
Я не випускала цю книгу з рук протягом трьох днів. Вона завжди була зімною поруч: в школі, в транспорті, в кав'ярнях, дома, в вет.лікарні, на прогулянках з собанею. Цілі вихідні і понеділок я була повністю занурена в неї, мій мозок надійно зайняли думки про сюжет, і всі можливі його подальші розв'язки. "Несказане" просто змушує зануритися в життя родини Лі, і разом з ними розгрібати всі негаразди і проблеми. Книга сильно захоплює і тримає в напрузі, але разом з тим, іноді робить дуже боляче. У кожного члена сім'ї є секрети та своє горе.
Тут яскраво розкриті проблеми батьківської гіперопіки, і разом з тим- батьківської байдужості. Проблеми подружньої зради, і гендерної і расової дискримінації. Також, показується те, як після смерті однієї людини, руйнується вся рівновага в житті близьких до неї людей.
Тепер, про сюжет, та персонажів. (намагатимусь не спойлерити) Перший же рядок книги говорить нам, що Лідії, вже немає в живих. Але не дивлячись на це, вона всерівно фігуруватиме весь сюжет. Це одна із родзинок книги- теперішній час зливається з спогадами. І саме вони багато чого пояснюють. В Лідії була родина- мати, батько, брат, та сестра. І чим довше читаєш книгу, тим більше розумієш, наскільки всі її герої були нещасливими. Лідія була задушена материнською опікою, натомість, її брат та сестра майже не отримували уваги з боку матері. Сама ж мати дітей- Мерилін, страждала він своїх невиконаних планів та амбіцій, які вона намагалася вкласти в доньку, тим самим, реалізувати свої мрії на ній. Та нажаль, нікому це так і не принесло щастя.
Хочу відзначити, що мені неймовірно сподобалось те, як детально змальовані персонажі. Їхній характер, думки, надії, і навіть зовнішність- все вказується до дрібниць.
Що я винесла для себе з книги, це те- що треба завжди цінувати і любити рідних. А ще те, що Маслоу не помилявся, і був правий в тому, що самореалізація- найвища потребність людини.
Книга мені, не дивлячись на весь драматизм, дуже сподобалася. В ній є щось справді особливе, зворушливе, повчальне. Я вважаю, що ця сімейна сага-детектив, нікого не залишить байдужим.
#селестеінґ #несказане #настасьячитает #мирдолжензнатьчтоячитаю #кава #кофе

Насолоджуюсь солоденькими десертами, і не менш солоденькою книгою 😚📚🍫
#львівкавалюбов #мирдолжензнатьчтоячитаю #настасьячитает #книжныеполки #львівськіпляцки

Ульф Старк
"Диваки і зануди"
Досить потішна книга, саме для того, щоб розслабитись, і забути про буденні клопоти. Піднімає настрій, хоча деякі моменти змушують дивуватися.🙊
Розповідь йтиметься про дівчинку на ім'я Симона. А ще, про її родину: оригінальну та ексцентричну маму, дивакуватого дідуся, що втік з лікарні, нудного вітчима, та собаню, який на перших сторінках згубився (і всю книгу вони з Симоною шукатимуть один одного). Сюжет починається з того, що Симона переходить в нову школу, в якій вирішує вдавати з себе хлопця. Її чекає чимало халеп і пригод: побудова стосунків з однокласниками і однокласницями, завоювання авторитету в школі, ловля качок, нічні запливи в озеро, поцілунки з дівчатами і хлопцями, ностальгія з дідусем, і сварки та примирення з мамою.
Для мене книга виявилася емоційним розвантаженням, літературним релаксом. Рекомендую тим, хто хоче прочитати щось на одному подиху, без напруги, хвилювань, маніяків, крові, кишок, убивств, та психологічних трилерів. Просто сонячна книга про досить своєрідне дитинство 😝
*Обережно! Спойлер!*
Собаня знайдеться. 🐩
#веснянийконкурсВСЛ #видавництвостароголева #ВСЛ #настасьячитает #читаюукраїнською #київ #вечір #західсонця #мирдолжензнатьчтоячитаю #книги📚 #книжковийвідгук #дивакиізануди #ульфстарк

Проза Цветаевой - не совсем проза. Она живет, льется, пе-ре-ка-ты-ва-ет-ся. Наплывами, паузами, размахами и смыслами, в которых запросто можно захлебнуться. Она не старается, чтобы ее поняли, она говорит о сокровенном - и уже этим очаровывает.
Эта книга о любви, именно как о чувстве, которое рождается внутри человека и находит свое отражение в ком-то другом. О всепоглощающем чувстве, которое подпитывает своего носителя. О любви, которая не требует, не сомневается и не изводит. Она просто цветет в сердце человека и делает его счастливым. Именно такими мне показались чувства Марины Цветаевой. И похожие мысли мы слышим из уст самой Сонечки - для человека так важно любить. Порой, этого достаточно для счастья, а кому-то это даже жизненно необходимо.
Такого человека, как София Евгеньевна, наверное, трудно было бы терпеть в жизни - она капризна, порой инфантильна и упряма. Марина Цветаева приводит некоторые мнения посторонних людей для объективности, но в памяти остается именно прекрасный образ, созданный любящим сердцем. В литературе мне такие типажи очень нравятся - эмоциональные, искренние и немного не от мира сего. Они как-будто присланы к нам из другого мира на очень короткий срок, дабы открыть глаза на нечто очень важное. Очень много мудрых мыслей высказано героями повести четкими и простыми фразами, между делом и очень естественно.
Повторюсь, эта книга о любви-чувстве, а не о любви-отношениях (о них сказано не так уж много), о том что идет изнутри, о сугубо личном. Читаешь и просто искренне завидуешь и восхищаешься полнотой и разнообразием чувств, которые подвластны определенным людям.
💓
Мечтать ли вместе, спать ли вместе, но плакать всегда в одиночку.
💓
Действующих лиц в моей повести не было. Была любовь. Она и действовала - лицами.
💓
Я, робко:
- Павлик, как Вы думаете - можно назвать то, что мы сейчас делаем - мыслью?
Павлик, еще более робко:
- Это называется - сидеть в облаках и править миром.
💓
– Вы думаете, меня Бог простит – что я так многих целовала?
– А вы думаете – Бог считал?
💓
#маринацветаева #повестьосонечке
#мирдолжензнатьчтоячитаю
#книги📚 #книжныеполки #книжныйманьяк #настасьячитает #книгиолюбви #вечер #ячитаю
#книголюб #книжныйотзыв #киев

Кен Кизи
"Пролетая над гнездом кукушки"
Этот роман находил отклики в тысячи сердцах со всего мира, но моё, почему-то так и не смог зацепить.
Книга написана тяжелым языком от имени пациента Вождя и вместе с ним мы следим за прибытием Макмерфи, за его возмущением и за сопутствующими событиями. Общество психиатрической клиники можно считать прототипом какой угодно системы. Макмерфи – классический бунтарь. Когда человек слепо идет против системы- результат всегда один. Так и бывает в жизни. Так стало и с Макмерфи. Внося жизненный поток свежего воздуха в душное помещение людей, находящихся в лечебнице по своей воле, он пробуждает у них интерес и волю к жизни. А сам платит за это.
Чтение этого романа далось мне тяжело. Начинала читать и затем откладывала книгу, возвращалась, и опять делала перерыв. Сложная книга для чтения, тяжелая в эмоциональном плане. По крайней мере- для меня. В ней можно найти аналогию к чему угодно- к тоталитарной системе, или отдельному обществу, коллективу. А можно- просто насладиться рассказом о жизни психиатрической больницы. Кому как, каждый из вынесет из романа что-то своё. В любом случае, я не считаю это приятным чтивом, нет. История гнетущая и безысходная, да еще и с трагическим концом. 🐦
По-настоящему сильным до тех пор не будешь, пока не научишься видеть во всем смешную сторону.
🐦
#пролетаянадгнездомкукушки #кенкизи
#надкукушкинымгнездом #настасьячитает #книги📚 #книжныеполки #кнгижныйчервь #книжнаявесна #мирдолжензнатьчтоячитаю #читатели #книжныйманьяк #надзозулинимгніздом #кенкізі #нямням #чай #апельсини #хотдог #книжныйотзыв #книголюб #люблючиать

Пускай, эта книга и немного ванильная, и её главная сюжетная линия- гетеросексуальные любовные отношения, мне она всё равно нравится. Очень трогательная 💝
Цитаточки:
💫
— Это несправедливо, - говорю я, — Это просто так чертовски несправедливо.
— Мир, - говорит он, — Это не фабрика по исполнению желаний.
💫
Мои мысли - это звезды, из которых я никак не могу составить созвездия.
💫
Следы, которые чаще всего оставляют люди- это шрамы.
💫
Потерять человека, с которым тебя связывают воспоминания, все равно что потерять память, будто все, что мы делали, стало менее реальным и важным, чем несколько часов назад.
💫
Хуже, чем умирать от рака, может быть только иметь ребенка, умирающего от рака.
💫
Я не сказала ему, что узнала об этом через три месяца после первой менструации. Типа: наши поздравления, ты стала женщиной. А теперь умри.
💫
Депрессия — это побочный эффект умирания.
💫
Любовь - это держать обещание несмотря ни на что.
💫
Я хочу держаться подальше от людей и читать книги.
💫
Боль хочет, чтобы ее чувствовали.
💫
Может, "окей" станет нашим "навсегда"?
💫
Вина лежит на звёздах, под которыми мы родились.
💫
Одинокие качели с педофильными склонностями ищут детские попки.
💫
Я на американских горках, которые ведут только вверх.
💫
#виноватызвезды #джонгрин #провиназірок #джонгрін #настасьячитает #мирдолжензнатьчтоячитаю #книги📚 #книжныйманьяк #ячитаю #книголюб

Людина в пошуках справжнього сенсу.
Віктор Франкл.
Книга досить маленького розміру, але містить надзвичайно розумні і серйозні думки всередині. Коли купувала цю красуню, думала, що прочитаю її на одному подиху, але, вона змушує замислюватися над сенсом думок і теорій наведених в розповіді.
Сюжету як такого, в книзі немає, це мемуари самого автора, польського єврея, який пише про власне життя в Освенцимі, і інших "таборах смерті". На своєму прикладі, і прикладах інших в'язнів Франкл аналізує людське світосприйняття, та поведінку людей в різних обставинах (найчастіше- в екстремальних). Книга дійсно змушує задумуватися, і цінувати те, що маєш. Особисто я підкреслила для себе декілька теорій, і тепер, активно раджу їх друзям. Дійсно чудесні мемуари, я зачарована ✨
#людинавпошукахсправжньогосенсу #вікторфранкл #книги #читаюукраїнською #мирдолжензнатьчтоячитаю #дніпро #настасьячитает #нонфикшн

Хех, решила проанализировать относительно недавно прочитаные книжульки, и выполнить популярный ныне тэг - #книжнаяболезнь. И так, начну:
1. Диабет- слишком сладкая книга. "Львів, кава, любов"- сборник невероятно сладких и уютных рассказов, после которых на языке чувствуется вкус какао и корицы.
2. Ветрянка- книга, которую вы однажды прочитали, и больше никогда не возьмете.
Как не странно, это- "Лолита" Набокова. Чересчур жестокая как-по мне. Всё время меня невероятно бесил главный герой, и я, честно говоря, была рада, что для него всё закончилось не в лучшем свете.
3. Грипп. Книга, которая передаётся как вирус. "Тринадцатая сказка". Мне кажется, что только ленивый её не читал. Но книга действительно стоящая и очень увлекательная.
4. Цикл. Книга, которую вы перечитываете раз в сезон.
"Записки юного врача" Михаила Булгакова.
Почему-то с наступлением зимы, всегда хочется перечитывать эту серию рассказов.
5. "Бессонница"- книга, из-за которой вы не спали всю ночь.
Вообще, было очень много таких книг, но из последних, это "Сиротский поезд" Кристины Клайн. Купила её чисто на угад, почти ничего не зная о сюжете и смысле. И не прогадала! Книга увлекла в себя с головой. Невозможно было её отложить, точно так же, как и невозможно было не сопереживать головной героини.
6. "Астма"- книга, от которой захватывает дух." "Крижная воровка" Маркус Зузак. Считаю её одной из немногих книг, которые действительно повлияли на меня.
7. "Плохое питание"- книга, в которой мало пищи для ума. "Игра Джеральда" Стивена Кинга. Хоть и в целом книга мне вроде бы понравилась, но ничего ценного из неё я не вынесла.
8. "Морская болезнь"- книга, которую вы купили в поездке. "Как я свергала Империю" Зирка Мензатюк.
купила её во Львове, в "Львовской мастерской шоколада" (как некрасиво это звучит на русском). Книга является для меня символическим сувениром.
9. "Амнезия"- книга, которую читали, но не помните содержание, или же она вас не впечатлила.
Ну, с памятью у меня проблем слава Богу нет, но вот "Брида" Пауло Коельйо не оставила после себя никакого впечатления, или эмоций.
#настасьячитает #книги📚 #мирдолжензнатьчтоячитаю #книжныйманьяк

Когда Бог был кроликом. Сара Уинман.
Книга, которую я почему-то очень долго откладывала. Возможно, из-за того, что считала её обычной семейной сагой, в которой не будет ничего действительно интересного, а только семейные проблемы и разборки. Но когда взялась за неё, то была невероятно впечатлена теплотой и уютом повествования. Я чувствовала все эмоции персонажей, и искренне переживала с ними все моменты радости и грусти.
Персонажи очень детально и ярко представлены, они люди, которые живут через океан от нас, и их поведение иногда кажется странным. Поэтому, открывать их для себя, было очень приятно и сладко,кажется, что они надежно поселились в моем сердце, и не скоро оттуда исчезнут.
Теперь немного о сюжете. Попытаюсь не спойлерить. В книге в центре внимания девочка Элл, её брат Джо, тётка Нэнси- актриса, которая всю книгу будет давать дельные советы, и заводить романы с красивыми девушками (по-правде говоря, это моя любимая героиня книги) родители, открывшие свой отель, и люди, которые в нем навеки поселились, такие как Артур- пожилой мужчина нетрадиционной ориентации, занимающийся йогой, и пишущий свои мемуары, и Рыжик- вызывающая певица, которая обожает славу, и свою, и других.
Хочу повториться, что роман очень теплый и уютный, но в нём будет много серьезных проблем, таких как: терроризм, киднеппинг, рак, потеря памяти. Все это, заставляет задуматься над тем, что мы имеем, и начать ценить жизнь такой, как она есть.
Вообще, книга мне очень понравились, читается легко, и достаточно сильно затягивает. Я отлично провела с ней время, и посмотрела на жизнь с немного другой стороны.
Рекомендую 🐇🐰🌠✨💫
#когдабогбылкроликом #настасьячитает #мирдолжензнатьчтоячитаю #книжныйчервь

Вчера вся лента была забита цветами, а я свои не успела выложить 😀
Теперь, вот, выправляю эту неполадку 😝💐🌸💮🌹🌺🌼 #цветы #тюльпаны #есенин #настроениеотличное #настасьячитает

Parla come magni — Он знает, это одно из моих любимых выражений на римском диалекте. Дословно оно означает «говори, как ешь», а в моем собственном переводе — «будь проще». Это такое напоминание — когда слишком усердно пытаешься что-то объяснить, не можешь подобрать нужные слова, лучше всегда говорить простым и незатейливым языком — таким же простым, как римская еда. Ни к чему драматизировать. Просто расскажи все как есть.
#естьмолитьсялюбить #їстимолитисякохати #книги #книжнаяболезнь #мирдолжензнатьчтоячитаю #настасьячитает #книги📚 #почитушки #книжныйманьяк #книголюб

Most Popular Instagram Hashtags