bogorodichenko bogorodichenko

162 posts   660 followers   137 followings

Анна Богородіченко  Тут: ▪️книжки і квіти [часто] ▪️#маркетинг➕сервіс [рідко] ▪️клаптики світу [трапляється] 🚩Київ

Чому мудрість приходь попід ручки із старістю?) Раніше, щоб вийти з дому требу було... просто вийти з дому. А тепер: крем для обличчя з SPF нанести, бальзамом для губ з SPF намастися, [якщо вже зовсім гарний настій] руки/ноги молочком SPF захисти 🤭 А ще капелюх, окуляри і не забути воду з собою взяти 😱
Що це:
М — мудрість
чи
С — старість? Ніяк не второпаю:)

Слухайте, як же корисно видаляти старі фотки [голос совісті за кадром: «От брехло! Скажи чесно, що пам’ять на телефоні закінчилася» 😬]!
Можна у липні знайти листопадове фото, яке досі видається таким нічогеньким, а не бісить, як більшість, старіших за місяць, світлин. [Тут могло бути питання чи подобаються вам ваші старі фотки, але не буде 😏]. Пост без користі й моралі, просто мені кольори подобаються 🙃

«Джерело» Дена Брауна я чекала довго, читання відкладала теж довго, а прочитала швидко. З Брауном завжди так, його книжки неможливо читати повільно, завжди кортить дізнатися, що ж там далі.

Любою і ненавиджу його за здатність розповідати про мости, картини, музеї, бібліотеки [особливо бібліотеки!] так, що як мінімум починаєш те все ґуґлити, як максимум — прораховувати як туди дістатися:)

«Джерело» тут не виключення. Мені тепер терміново треба побачити храм Святого Сімейста та будинок Міла у Барселоні!

Сюжет переповідати не буду, але що варто знати, якщо ви вже читали Брауна раніше — у цій книжці найменше загадок минулого, описів місць та міст у порівнянні з попередніми творами. [У цьому місці рівень очікувань має впасти і не заважати сприймати текст таким як він є 🙃]. Але вперше багато про майбутнє, технології, штучний інтелект. Є як оригінальні теорії, так і банальні. Цікава роль головного поганця [а точно поганець?] — наче все на поверхні, але довго цього не помічаєш. Зрештою, як і завжди з речами, що у тебе під носом:)

Хоч «Джерело» не найкраща книжка із циклу про професора Ленгдона та його пригоди [а, може, навіть найслабша], але я все одно буду чекати наступну:)

P.S. Заздрю, якщо ви ще нічого не читали з Брауна 😉
〰️
#денбраун #ксд #клубсімейногодозвілля #джерело #читайукраїнською #bookstagram_ua #читатимодно #заразячитаю #книжкиіквіти

Як перестати фотографувати кожен кущ на дорозі? Пам’яті в телефоні залишилося катострофічно мало. Я вже навіть рада, що троянда біля дому відцвіла, бо сфотографувала її 100500 разів з усіх сторін:) Щоб ви не сумнівалися — всі фотки ідентичні, а кожну видалити шкода 🤦🏻‍♀️ А ні! Фото зверху немає, от якби у мене була драбина... 🤔

На що вас надихали книжки? Вставати раніше? Малювати? Вести трекер корисних звичок?

У мене поки тільки з подорожами більш-менш складається. Винні у цьому Ден Браун із професором Легдоном:) Стамбул, Венеція, Флоренція... Не те, щоб я без них у ці міста не хотіла, але після книжок Брауна аж загорілася бажанням. Наприклад, Флоренція не дуже манила, просто я про неї мало знала, а після описів в «Інферно» вже не могла стриматися.

Ще Рим залишився. А бібліотека Ватикану?! Мрія, яка навряд чи збудеться. І, взагалі, Італія вже мала б назвати Дена Брауна почесним громадянином чи хоча б добрячий гонорар заплатити за таку промоцію:)

Ой, ні, не тільки Рим! Після «Джерела» ще й Барселона додалася 🤦🏻‍♀️. Я і так про неї думала, а тепер хочу-не-можу.

То на що вас надихали книжки? Чи вони з цим завданням не справляються?)😜

Викладка товару. Навіть не знаю чого тут для мене більше — маркетингу чи мистецтва?)

Книжка «Як писали класики» надихає читати. Можливо когось надихне писати, але це не про мене:) Купувала її із ціллю дізнатися трішки більше про письменників та їхні твори і тут немає до чого прискіпатися. Легко, цікаво і з почуттям гумору.

Семків зумів мене переконати взятися за Орвела, якого я вже бозна-скільки відкладаю [а книжки ж купила як тільки вони вийшли 🤭]. І продовжити читати Агату Крісті. Над Воннеґутом ще думаю, а от до «Уліса» Джойса досі боюся підступитися:) Коли книжка мотивує читати інші книжки — що може бути прекраснішим?

Приємний бонус — красиве видання. Дизай, папір, ляссе, інтегральна палітурка — 👌. Кольорові форзаци та каптал трішки недопрацювали, у верстці нерівномірні відступи вгорі та внизу [сподіваюся у наступних тиражах виправлять]. До речі, верстка заслуговує окремої уваги. Чомусь нон-фікшн у нас нею не балують, у кращому разі купують оригінальну для перекладної книжки. А тут заморочилися, хоча деякі підкреслення наче навмання робили:)

P.S. Після цієї книжки ще більше кортить дізнатися «Як читати класиків». Тим більше, там є про автора, який мені не піддався 🤔
〰️
#якписаликласики #pabulum #нонфікшн #книжкиіквіти #читатимодно #bookstagram_ua

Жовті півонії — моє цьогорічне відкриття. Як і магнолія на наступному фото. Тепер хочу такі додому 🤦🏻‍♀️. Хтось хоче кавоварку, матрац, посудомийну машину... А мені подавай сакуру, магнолію, гліцинію, гортензію і фіолетову троянду, яка пахне м‘ятою. Добре, хоч у мами бузок росте. Вже легше. Хоча кілька інакших стортів зайвими не були б:) Ех...
〰️
#квіти #півонії #магнолія #natureinthehands

Знаєте, що найкраще у «Книжковому арсеналі»? Що туди не треба йти на роботу:) Такі події наскільки прекрасні, настільки ж виснажливі. Тому видавцям я зараз не заздрю. Так, це продажі, промоція, нолагодження контактів, дослідження ЦА, натхнення від читачів... Але й неймовірна втома. Хотіли б пізнати ту сторону медалі, попрацювати у видавництві?

Ще трішки цікавинок про японський сервіс:

▪️оскільки японці ніколи не відмовляють, не говорять «ні», то дочекатися чогось буває складно [наприклад, одяг свого розміру у магазині]. Якщо на ваше питання замість звичного так/ні відповідають вибаченням — це «ні» у надто, як на мене, ввічливій формі. І це вам пощастило, не втрачатимете час. Бо може бути інший варіант — «так», коли насправді «ні», або «зараз подивлюся» і людина зникає на невизначений термін 🤷🏻‍♀️;

▪️розділити рахунок — проблема. Якщо сіли за столик компанією і хочете окремі рахунки, то ваше прохання може ввести офіціантів у ступор. Відмовити не можуть [див. попередній пункт], а як зробити — не знають. Тому рахунок можна чекати так довго, як замовлених страв;

▪️відсутність смітників на вулицях. Твоє сміття — твої проблеми. Геніальне рішення. На вулицях зразкова чистота. Спочатку трохи напрягає носити зайве з собою, а потім звикаєш. І вчишся бачити де-не-де непримітні смітники із чітким сортуванням;

▪️біля деяких магазинів оптики є спеціальні пристрої, які ідеально вимиють ваші окуляри. Безкоштовно. В магазин навіть заходити не треба. На жаль, не звернула у вагу чи це одна мережа, чи просто поширене явище у Японії. Цікава ідея;

▪️кошики для сумок у кафешках [один величенький біля столу, куди всі складають свої речі] або полички під стільницею для речей у суші-барах. Це ж як зручно. У нас стільчики для сумок пропонують або у пафосних/дорогих ресторанах, або у гарно продуманих [такі мені щось рідко трапляються];

▪️у метро можна почути спів пташок та звук води. Їх вмикають, бо вони сприятливо впливають на нервову систему. Так мила турбота про громадян [після того як їх загнали у рамки] 😬;

▪️а от турбота, яка мені дійсно сподобалася — це попередження про ремонтні роботи. Тобто не просто якийсь знак десь, а люди, які розказують, що тут пройти неможна, ось є інша дорога. Якщо із вузької вулиці виїжджає бетоновоз, то її тимчасово перекриють, щоб не завдати шкоди не надто розумному туристу, який туди попхався. А ще всі працівники комунальних служб ходять у чистому одязі. І машини у них чисті. ♥️
〰️
#маркетинг➕сервіс #клаптикисвіту #японія #токіо

За тебе, Києве! 🍷
Нехай ніколи не обзивають тебе Kiev. Зі страшними балконами розібратися буде простіше, ніж з цим:)
〰️
#денькиєва #kyivbylocals_bloom

У японців дуже багато рамок, принаймні так мені здалося. Та життя у цих рамках роблять максимально комфортним. Звісно, це поверхове судження туристки, яка там і двох тижнів не пробула. Але дещо про японський сервіс, хоч і за такий короткий час, можу розповісти:

▪️розвинений та зручний громадський транспорт. Настільки, що заторів на дорогах не бачила. Взагалі мало машин у порівнянні з Києвом. А для чого, якщо утримання машини дороге, ще й громадським транспортом можна добратися будь-куди. Дуже зручно. Головне — у схемах розібратися 🙃;

▪️парасольки. Це моє найбільше здивування та улюблене відкриття. У багатьох [та майже скрізь!] готелях, ресторанах, забігайлівках при виході стоять парасольки. Якщо почався дощ, гість може нею скористатися. Так, повернути треба, але все тримається на чесному слові. Турбота про клієнта, як про рідного;

▪️у ресторанах гостям одразу приносять вологі рушнички для рук [у Києві у кількох закладах із японською кухнею теж так роблять], а якщо місце простіше — індивідуальні вологі серветки👌;

▪️безкоштовна вода або чай. І не треба просити, вони просто є. У суші-барах біля кожного місця є кран з гарячою водою, поруч — чай-матча, пий скільки хочеш. Звісно, це включено у ціну, але в рахунку не буде окремого пункту і виглядає як гостинність.
Але найбільше мені сподобалося як біля одного кафе організували зону очікування. Черги у них — звичне діло, тому крім кількох стільців є велика ємність із холодним чаєм або водою, стаканчики та сміттєве відро для них. Все, щоб зробити очікування максимально комфортним. Так просто, так геніально.

Далі буде. Можливо 😉
〰️
#маркетинг➕сервіс #клаптикисвіту #японія #токіо

Most Popular Instagram Hashtags